Поширити

Україна пройшла довгий і важкий шлях реформ та становлення, але “останній кілометр” наразі неподоланий.

Таку думку висловив історик Ярослав Грицак, пише “Нове время“. За його словами, Україна “майже” на місці, але “майже” поки що не рахується.

Потрібно подолати певну “точку неповернення”, досягти граничного перелому.

Моє суб’єктивне відчуття: зараз ми починаємо рухатися назад. Йде солодка контрреволюція, система переходить в режим повільного настання. Що робити в такій ситуації? Перестати критикувати владу. Це легко, і немає нічого приємнішого, але давайте критикувати себе — велика частина відповідальності за те, що відбулося чи не відбулося в країні, лежить на нас,– сказав Грицак.

Зміни, продовжує історик, повинні бути перш за все політичні – це випливає з “логіки революцій”. І доки не буде реальної правової держави чи верховенства права – не буде й нових правил гри.

Існує ціла школа, що вважає: що війна є позитивним фактором для економіки. Парадоксальна теза, але з точки зору реформ війна не є серйозною перешкодою, хоч і залишається трагедією. Але історично реформи починаються не від хорошого життя, а тоді, коли є виклик чи загроза,– завершив він.